У двох прикарпатських селах  – Великому Ключеві та Малому Ключеві Коломийського району  Івано – Франківської області  здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  
Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю.
  Виготовлення вінка – справа не з легких: обскубане  гусяче пір’я жінки перебирають і промивають у дощовій воді з  милом. Вибирають переважно  закручене пір’я, з-під крил, і дивляться, щоб воно було однакового розміру, приблизно 5-6 сантиметрів. З п’яти-шести  пір’їнок складають пелюсточки, щоб вийшла «квіточка».
Всередину вкладають тоненьку  жилку, на яку нанизують різнокольоровий бісер та лелітки. Згодом таких 12-14 квіток  зв’язують у напівкруглий вінок. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.
Єдина в Україні  майстриня таких  вінків Параска Кушляк, що проживає в  селі Великий Ключів  розповідає, що  колись весілля відбувалися з понеділка на вівторок, а то і навіть з вівторка на середу.
Мати нареченої попередньо замовляла у плетільниці  весільний віночок. У перший день, перед весіллям, майстриня приходила додому до молодої й одягала її. Нареченій збирали на голові все волосся і брали дві маленькі пелюсточки волосся, зв’язували їх, мастили медом і фіксували «мухи» (так називалось це волосся).