Якось в обідню пору до одного з ресторанів  Берліну  зайшли чоловік та жінка. Вони покликали офіціанта і зробили чимале замовлення.
 
Жінка звернула  увагу на той факт, що офіціант не записує страви, хоча у ресторані було людно і запам’ятати достоту замовлення кожного відвідувача, здавалося, завданням нереальним.  
 
Тим більше обоє  здивувалися, коли офіціант приніс  у точності  все, що вони замовили. На їх зауваження щодо феноменальної пам’яті офіціант відповів, що  ніколи нічого не записує і не забуває. Коли ж вони попросили офіціанта перерахувати те, що замовили відвідувачі, які були до них, він  не міг нічого пригадати! «Вони вже всі розрахувалися»  - відповів офіціант ніяково.
 
Пара дуже зацікавилася цим випадком. Щеб пак! Адже це  був відомий психолог Курт Левін та його учениця Блюма Зейгарник (на фото). 
 
Згідно з законом асоціацій, офіціант повинен був запам’ятати замовлення тих людей, обслуговування яких він вже здійснив, тому що  існував асоціативний ряд. Проте він пам’ятав лише невиконані замовлення, що було дивним. Курт Левін припустив, що запам’ятовування визначається не асоціаціями чи повторенням, а, насамперед, нагальною потребою.
 
Блюма Зейгарник взялася досліджувати цей психологічний феномен.