У двох прикарпатських селах – Великому Ключеві та Малому Ключеві Коломийського району Івано – Франківської області здавна виготовляють головні убори, які можна вважати справжнім витвором мистецтва.
Тут плетуть унікальні вінки з гусячого пір’я, які використовують у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю.
Виготовлення вінка – справа не з легких: обскубане гусяче пір’я жінки перебирають і промивають у дощовій воді з милом. Вибирають переважно закручене пір’я, з-під крил, і дивляться, щоб воно було однакового розміру, приблизно 5-6 сантиметрів. З п’яти-шести пір’їнок складають пелюсточки, щоб вийшла «квіточка».
Всередину вкладають тоненьку жилку, на яку нанизують різнокольоровий бісер та лелітки. Згодом таких 12-14 квіток зв’язують у напівкруглий вінок. Важить такий весільний шедевр народної творчості від 1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має бути два: менший – спереду, більший – ззаду.
Єдина в Україні майстриня таких вінків Параска Кушляк, що проживає в селі Великий Ключів розповідає, що колись весілля відбувалися з понеділка на вівторок, а то і навіть з вівторка на середу.
Мати нареченої попередньо замовляла у плетільниці весільний віночок. У перший день, перед весіллям, майстриня приходила додому до молодої й одягала її. Нареченій збирали на голові все волосся і брали дві маленькі пелюсточки волосся, зв’язували їх, мастили медом і фіксували «мухи» (так називалось це волосся).