Гортаючи шкільні підручники з історії України, знайомлячись з культурою, освітою, мистецтвом та літературою, впадає в очі те, що автори переважно розглядають історію через призму діяльності представників чоловічої статі.
Більше того, національний характер українського народу, його душевну красу, талант і щирість дослідники й досі шукають у чоловічій (читай козацькій) звитязі та ініціативі.
А жінки, які упродовж багатьох віків історії нашого народу поряд із чоловіками виступали активними учасниками усіх суспільно-політичних процесів, залишаються поза увагою. Це не виправдано, оскільки жінки, особливо ті, що займали привілейоване становище в українському суспільстві, часто нарівні з чоловіками брали участь у суспільнотворчих процесах, були щедрими фундаторками (засновницями) та меценатками різних установ: шкіл, монастирів, лікарень.