Життя на сучасній території України тримає вже тисячі років. Наші пращури крім воєн та лихоліть не раз переживали страшні епідемії, пошесті, що знищували за короткий період мільйони людей.
 
   Відсутність ліків та знань про медицину як науку, спонукали праукраїнців  до магічних дій, обрядів, глибоких вірувань у силу природи. Ми  й не підозрюємо, що в повсякденному житті часто вдаємося до народних вірувань, яким вже понад тисячі років. І носіння червоної нитки, як оберегу, і перестороги, що стосуються вагітних жінок, чи навіть прикмета не їсти з однієї тарілки, - це всього лише профілактичні засоби від недуг, до яких вдавалися східні слов’яни. 
 
        Не новина, що наші предки приділяли великого значення профілактиці недуг та хвороб. З цією метою використовували  багато рослин, бактерицидні властивості яких підтверджені науковими дослідженнями.
 
   Так,  наприклад в усіх східнослов’янських народів зафіксовано вживання часнику. Ще в Київській Русі його використовували як охоронний засіб від «морового повітря».  Ця традиція стійко зберігалася аж до початку XX ст. та  відзначалася різноманітністю способів застосування.
 
  На Україні часником натирали тіло, носили на шиї, вішали над колискою немовляти.  Оригінальне застосування часнику як оберегу зафіксовано у Білорусії (Вітебська губернія). Перед тим як нести дитину хрестити мати пережовувала зубець часнику і «хукала» на немовля, аби уберегти його  від «уроку» .  Крім того, білоруси вважали,  що при дитині завжди має бути зубець часнику, рекомендували повісити його на шию дитини як оберег.