Українські чорти: степові, лісові, домашні, водяні
Жодний різдвяний вертеп не може обійтися без такого персонажу, як чорт. Як правило, чорт, в кінці вистави забирає душу Ірода в пекло.
Наші предки вірили, що до Різдва чорти літають на мітлах та можуть вкрасти місяць. Як тут не пригадати повість Миколи Гоголя та однойменний фільм «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».
А ви знаєте, що чорт, на якому коваль Вакула літав до цариці за черевичками для своєї коханої Оксани, нині зберігається в «Музеї Чортів» у м. Каунас (Литва).
Саме там зібрана найбільша колекція чортів, бісів, дияволів, шайтанів, відьом та іншої нечистої сили. «Музей Чортів» нараховує понад 3 тисячі експонатів з багатьох країн світу.
Виник музей з ініціативи відомого литовського художника Антанаса Жмуйдзінавічюса, якому подарували чорта з пишним конопляним хвостом. Він нібито і навіяв своєму господареві зібрати колекцію «ворогів людського роду».
Однак, в Україні також можна знайти колекцію чортів, які «водяться» у нашій місцевості: водяні, степові, лісові, домашні. Зібрав українських чортів докупи відомий український вчений, історик, фольклорист, етнограф Дмитро Іванович Яворницький.