За часів Радянського союзу постать Володимира Висоцького була культовою. Не змінилося цього і після розпаду есеру. І навіть сьогодні, 25 січня 2018 року, коли Висоцькому мало б виповнитися 80 років.

Ми зустрілися з одним із шанувальників співака, Геннадієм Бацальовим, для якого ВВ – не просто абревіатура. Це щось більше, можливо навіть на ряду із Всевишнім. Це те, що супроводжує його протягом усього життя. Один із сенсів продовжувати жити далі. 

Геннадій Бацальов

Геннадію 76 років. Через проблеми з очима, він майже нічого не бачить. А через поважний вік, дідусь ледве пересувається. Але з пам’яттю у нього все гаразд. Збереглися спогади про єдину зустріч зі співаком у Москві. Про приїзди Висоцького на Донбас. Про всі журнальні та газетні вирізки, які він збирає майже півстоліття. А ще про чотири книги, які він разом із товаришем присвятили ВВ. І про документальний фільм про єдиний музей в Україні на честь співака.

– Уявити Висоцького 80-річним неможливо. У моїй пам’яті він назавжди залишиться молодим, пророком, який співав про майбутнє людства, – розповідає Геннадій Бацальов, – У Вінниці він ніколи не був. Але нас, його шанувальників, тут багато. Саме у Вінницькій області існує єдиний на всю Україну музей, який присвячений пам’яті Володимира Висоцького. Він знаходиться у місті Оратів.

Творчістю Висоцького Геннадій захопився ще у 60-х роках. У 1986-му присвятив йому першу виставку. У тих же роках видавав так звану «Книгу в газеті». Це зібраний ним матеріал про співака, який протягом року публікувався у «Комсомольському племені». У співавторстві з Олегом Попельницьким видали у Вінниці чотири книги про ВВ.



– Книжки не художні, а документальні. Протягом багатьох років ми шукали сліди Висоцького на Донбасі. Ми самі звідти, тому нам було цікаво дізнатися, де у наших краях він бував, що робив, скільки разів приїздив та з ким розмовляв. Про аварію, у яку він потрапив на шляху в Гуляйполе, спуск у шахту, випадкових попутниць, місця, де він зупинявся у Донецьку і концерти, які не хотіли там проводити. Про все це можна дізнатися на сторінках наших книг, – продовжує Бацальов.

За підрахунками Геннадія, Висоцький зіграв понад 30 ролей у 29 фільмах. У 12-ти з них у Висоцького були головні ролі. Його пісні можна почути у 10 картинах. Загалом написав 101 пісню до 23 кінофільмів. Щоправда не всі вийшли в «прокат».

На честь Висоцького названі близько 30 вулиць, 20 скель, піків та гірських перевалів. Його ім’я носять театри, корабель, літак, сорт гладіолусу та троянди.

У Радянському союзі Висоцькому встановлені понад 20 пам’ятників. Ще чотири у країнах далекого зарубіжжя. Випущені дві пам’ятні медалі і чотири монети.

– Він цілковито віддавав себе роботі та творчості. Був силою духу та совістю того часу, – говорить Геннадій,– Популярність Висоцького була і є феноменальною. Вона обумовлена його поетичним, співочім та артистичним талантами.

Більш детально про актора, співака та про спогади його шанувальників, можна дізнатися у документальному фільмі, героями якого стали засновниця музею в Оратові Галина Доценко та багаторічний дослідник творчості Висоцького Геннадій Бацальов.