20 вересня 2000р. Житомирське єпархіальне управління УПЦ та ВАТ «Червонський сахарик» уклали угоду про безоплатну передачу у власність єпархії садиби колишнього власника Червонського цукрового заводу Терещенка. Приміщення було прийнято на баланс Житомирської єпархії у напівзруйнованому стані без вікон та дверей.

З жовтня 2000 року в садибі розмістився скит Житомирського жіночого монастиря святої преподобномучениці Анастасії Римлянини.

21 січня 2001р. у приміщенні колишнього палацу було освячено будинковий храм на честь святих Царських мучеників, у якому почалися регулярні богослужіння.

Священний Синод Української Православної Церкви від 22 січня 2001 р. затвердив благословення відкриття Свято-Різдво Христового Червонського жіночого монастиря у смт. Червоне Андрушівського району Житомирської області.

Праве крило монастиря з гостинною аркоюжитловий корпус

24 квітня 2001 р. Державним комітетом України у справах релігій було зареєстровано Статут Свято-Рождества Христового Червонського жіночого монастиря Житомирської єпархії УПЦ.

Нині, у монастирі силами ченців і парафіян відремонтовано кілька келій і кілька вікон і дверей, але т.к. будівля є об'ємною то самотужки трудящі ченці не в змозі відремонтувати монастир. Уся надія на благодійну допомогу православних християн. Миром піднімемо святу обитель. Воскресимо і відтворимо у колишній квітучій красі Божественний храм.

ІСТОРІЯ МОНАСТИРЯ - ІСТОРІЯ ЗАМКУ

Довгі роки землі, що оточують сьогодні село Червоне, належали найвідомішим польським шляхетським родам.

Приворотна арка Північне крило з вежею

За архівними матеріалами, представленими в музеї села в Червоненській СШ, селище було засноване 1624 р.брест-литовським воєводою Яном Тишковичем. Завдяки хитросплетінню родинних зв'язків та шлюбів у XVІІ-XVІІІ століттях, яке завершилося весіллям Хелени Лешницької з Францішком Ксаверієм Грохольським, брацлавського земського судді, маєток перейшов до магнатів Грохольських. Після смерті 1792 р. Францишка Ксаверія його володіння в Червоному разом з іншими маєтками перейшли до його сина, Яна Непомуцена, а потім і до його онука Адольфа, який був членом польського сейму. Саме він, Адольф Грохольський, почав тут будівництво великої резиденції. замку-палацу – у неоготичному стилі.

Граф Грохольський брав активну участь у повстанні під проводом Костюшка проти царя. Після поразки повстання всі учасники піддалися розправі. Маєтки графа Грохольського конфіскували на користь царської скарбниці. Пізніший маєток у Червоному було записано на його другу дружину - Ванду Радзивілл,яка після смерті чоловіка продала його з недобудованим будинком Миколі Терещенку, а сама виїхала за кордон. Червоне перебувало у власності сім'ї українських цукрових магнатів до революції 1917 р., після якої палац було пограбовано.

Вид на північну вежуГотель 2-й поверх

На початку 1920-х у будівлі розміщувався спецзаклад для утримання безпритульних. Внаслідок їхньої хвацької поведінки в будівлі сталася пожежа. Вже пізніше на території маєтку організували ФЗУ (фабрично-заводську школу) спеціалістів для цукрових заводів із дворічним навчанням. Потім ФЗУ трансформували у ПТУ цукрової промисловості, яке проіснувало до початку 1990-х. У середині 1990-х будівля замку була вдруге розграбована – набагато значніше, ніж при першому розграбуванні 1917 р. - і в такому жахливому занедбаному вигляді дістався нащадкам – ndash; з 2001 р. у будівлі розмістився жіночиймонастир.

АРХІТЕКТУРА ЗАМКУ-ПАЛАЦУ

Будівлю палацу збудовано невідомим архітектором у стилі англійської готики (неоготика). Відповідно до першого проекту, це був симетричний триповерховий палац – витягнутий (довгастий) чотирикутник з восьмигранною вежею на головному фасаді та двома чотиригранними вежами, що прилягають до бокових фасадів. Проте будівництво замку за планом Адольфа Грохольського завершено не було. При нових господарях (Терещенко) палац був засмучений. розширено та надбудовано поверх із зимовим садом, внаслідок чого будівля набула нерегулярного характеру. Замок має досить містичний вигляд.

ПЕРШИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЗАМКОВИЙ МОНАСТИР

ФлігельДзвінницяЗа період існування монастиря силами кількох черниць і парафіян було частково відремонтовано приміщення Храму, а також – кілька келій, встановлені кілька вікон та дверей. Череззначущості руйнування будівлі, відсутності коштів та фізичних можливостей на її відновлення, а також малої чисельності трудящих, практично нічого більше не було відремонтовано, і тому будівля продовжує занепадати.

В даний час указом правлячого Архієрея, Високопреосвященнішого Никодима, архієпископа Житомирського та Новоград-Волинського, намісником монастиря призначено архімандрит Тимофій з цього моменту в монастирі безперервно йде робота з очищення та благоустрою території монастиря, зачистки та прибирання першу чергу будівлі терміново необхідно провести ремонт даху, а для мінімального функціонування монастиря – ndash; відремонтувати ще кілька приміщень для збільшення чисельності насельниць до 10-15 осіб.

Вся надія на благодійну допомогу православних християн, небайдужих доісторичної пам'яті людей. Світом піднімемо і створимо у новій квітучій красі святу обитель – місце безперервної молитви до Бога!