Що ми знаємо про дружин  українських гетьманів,  наприклад,  Богдана Хмельницького чи  Івана Виговського?
     Нічого, крім того, що вони існували. Навіть  достовірних портретів не існує. Долі  цих жінок  спонукають не лише до роздумів,  але й до глибинного аналізу. Чи готові ми сьогодні дослідити українську  історію  через   жіночу   ментальність  та сприйняти  її як складову культурного   феномену нації?
    Очевидно, що такий підхід  вартісний,  бо дозволяє “олюднити” нашу історію і відійти  від простої констатації факту про вагому роль жінки у житті суспільства та вивести жінку  з тіні чоловіка.
 Як свідчать історики, дружини гетьманів мали сильний вплив на своїх чоловіків, були  укладачами нових порядків життя та навіть  видавали універсали.
      Під час сумного періоду історії  України – Руїни, обставини складалися так, що гетьманови  часто  залишалися один на одинці із ворогом.  Не маючи ніякої підмоги, жінки змушені були давати бій та захищати стіни власних замків.
       Дружина гетьмана Богдана Хмельницького  Ганна була однією з найвидатніших  жінок Гетьманської доби. Навіть польський історик Роллє  мусів визнати, що третя дружина гетьмана була “жінка  статечна, скромна, може більш розвинена розумово як її  попередниці”.
   Не була вона вже чимось посереднім поміж  жінкою та коханкою, як її попередниця. Це вже була “пані  гетьманова”, як офіційно титулували Ганну Хмельницьку. І не був це порожній титул. Навіть ті скупі джерела, які  маємо про Ганну, свідчать, що вона далеко не обмежувала  свою діяльність домашніми і родинними справами. Вона   завоювала собі таку довіру гетьмана, що під час його  відсутності сама видавала універсали. Історія зберегла нам  один з таких універсалів “от гетмановой Богдановой  Хмельницкой Анни”, де вона наказує “обивателям   прилуцьким” не займати грунтів густинського монастиря.