Житомирська обласна громадська молодіжна організація "Жінка" (Громадські організації)
Меню компанії:
Новина за 30-07-2013 | 12 років тому!
Полин лікує, захищає та нагадує рідний дім
Рослину, про яку піде мова, називають ліками від 34 недуг. Нею можна вилікувати алкоголізм та зупинити кровотечу. А ще вона дала назву знаменитому напою «вермут». І це далеко не все про таку знайому нам рослину, як полин.
Ви помічали, що особливо влітку нам так мріється вирватися у відпустку і податися кудись на лоно природи? Не в останню чергу і для того, щоб вдихнути на повні груди гіркого і приємного запаху полину і відчути, яке прекрасне життя. Між іншим, ці відчуття мають і цілком наукове пояснення: летка олія гіркого полину збуджує центральну нервову систему.
Вже від самої назви рослини лине якийсь гіркий присмак, і завжди до слова “полин” хочеться додати “гіркий”, бо якраз у народних піснях і повір’ях ці два слова невіддільні. Про гіркий полин (його ще називають вермутом чи вдовиною травою) складено й чимало легенд.
Латинська назва цієї рослини — артемізія абзинтум. Вважають, що вона походить від імені грецької богині Артеміди. А за народним повір’ям трава носить ім’я бідної дівчини — красуні Полин, яка відмовилась стати дружиною жорстокого багатія Ковилу. Рятуючись від переслідувачів, вона попросила допомоги у степу.
Так серед зеленого степового різнотрав’я з’явився сивий від горя, з гірким присмаком дівочих сліз, але з приємним запахом, кущик полину. Можливо й з тих часів з’явилася дівоча приказка «Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!»
А згадайте поему Миколи Вороного «Євшан - зілля», яка навіяна літописною легендою про чудодійну траву - зілля, що повертає людям втрачену пам'ять. Йдеться саме про полин, бо євшан — це і є тюркська назва полину. «І понюхавши, заплакав той (князь) і сказав: „Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужині славному бути. І прийшов він у землю свою...»
У стародавній Русі полин вважали чарівною травою, здатною уберегти від нечистої сили. Як оберіг від чаклунства була ця рослина популярною майже в усіх європейських народів. Якщо, наприклад, подорожній прив’яже пучечок полину до ноги, то не буде відчувати втоми, а якщо покладе траву під голову, то швидше засне. Додаючи сік полину до чорнила, зберігали записи від гризунів. Мореплавці брали полин із собою, щоб позбутися морської хвороби.
Ви помічали, що особливо влітку нам так мріється вирватися у відпустку і податися кудись на лоно природи? Не в останню чергу і для того, щоб вдихнути на повні груди гіркого і приємного запаху полину і відчути, яке прекрасне життя. Між іншим, ці відчуття мають і цілком наукове пояснення: летка олія гіркого полину збуджує центральну нервову систему.
Вже від самої назви рослини лине якийсь гіркий присмак, і завжди до слова “полин” хочеться додати “гіркий”, бо якраз у народних піснях і повір’ях ці два слова невіддільні. Про гіркий полин (його ще називають вермутом чи вдовиною травою) складено й чимало легенд.
Латинська назва цієї рослини — артемізія абзинтум. Вважають, що вона походить від імені грецької богині Артеміди. А за народним повір’ям трава носить ім’я бідної дівчини — красуні Полин, яка відмовилась стати дружиною жорстокого багатія Ковилу. Рятуючись від переслідувачів, вона попросила допомоги у степу.
Так серед зеленого степового різнотрав’я з’явився сивий від горя, з гірким присмаком дівочих сліз, але з приємним запахом, кущик полину. Можливо й з тих часів з’явилася дівоча приказка «Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!»
А згадайте поему Миколи Вороного «Євшан - зілля», яка навіяна літописною легендою про чудодійну траву - зілля, що повертає людям втрачену пам'ять. Йдеться саме про полин, бо євшан — це і є тюркська назва полину. «І понюхавши, заплакав той (князь) і сказав: „Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужині славному бути. І прийшов він у землю свою...»
У стародавній Русі полин вважали чарівною травою, здатною уберегти від нечистої сили. Як оберіг від чаклунства була ця рослина популярною майже в усіх європейських народів. Якщо, наприклад, подорожній прив’яже пучечок полину до ноги, то не буде відчувати втоми, а якщо покладе траву під голову, то швидше засне. Додаючи сік полину до чорнила, зберігали записи від гризунів. Мореплавці брали полин із собою, щоб позбутися морської хвороби.
