Житомирська обласна громадська молодіжна організація "Жінка" (Громадські організації)
Меню компанії:
Новина за 24-08-2013 | 12 років тому!
Жінки та незалежність України
Багато людей запитують себе, а чи маю святкувати День Незалежності? А чи це дійсно свято для мене?
Особливо це питання турбує жіноцтво, тому що в боротьбі за незалежність України брали участь переважно чоловіки. І дійсно, тисячі сміливих, відважних українців віддали своє життя, не вагаючись, за Батьківщину.
Їх не турбувало питання смерті, бо воля, свобода, незалежність були вищими мірилами життя для українців. Ми дуже пишаємося нашими чоловіками, які не осоромили себе.
Але буде несправедливо промовчати про українських жінок, які ніколи не стояли осторонь суспільних процесів. У відповідальні моменти історії, в роки боротьби за волю й незалежність України до козацьких лав разом з чоловіками подекуди ставали жінки.
Жінкам доводилося робити те, чого вони раніше ніколи не робили. Але, коли на карту ставало питання життя або смерті, поряд з чоловіками була українська жінка.
Сьогодні ми пропонуємо згадати жінок, які так чи інакше присвятили своє життя боротьбі за незалежність України.
Відомо, що сестра полковника Івана Донця брала безпосередню участь у бойових діях проти польських військ на Волині 1649 р. як кіннотниця. Під час однієї з ворожих атак вона загинула. Ім'я хороброї не відоме.
Ганна Борзобагата-Красенська, що управляла скарбницею Луцької єпархії, під час нападу на її маєток російського князя-втікача Андрія Курбського відбила атаки кількасотенного загону шляхти і з мечем у руках розігнала військо польського короля Стефана Баторія.
Софія Ружинська, волинська княгиня, на чолі військового загону, що нараховував 6 тис. чол. піхоти та кінноти, приступом здобула замок князів Корецьких у місті Черемоші.
В листопаді 1654 р. під час оборони міста-фортеці Буші дружина Михайла Завісного, коменданта замку, що поліг у бою, Олена «підпалила порохівню й висадила в повітря себе, своїх дітей, кількох оборонців, а разом і всіх поляків, котрі нараховували 4 тис. чол. (Козаків же було менше 240 душ з початку облоги). Жінки козаків, числом до 70, щоб не піддаватися ворогові, повкидали в річку дітей і самі потопилися разом.
Особливо це питання турбує жіноцтво, тому що в боротьбі за незалежність України брали участь переважно чоловіки. І дійсно, тисячі сміливих, відважних українців віддали своє життя, не вагаючись, за Батьківщину.
Їх не турбувало питання смерті, бо воля, свобода, незалежність були вищими мірилами життя для українців. Ми дуже пишаємося нашими чоловіками, які не осоромили себе.
Але буде несправедливо промовчати про українських жінок, які ніколи не стояли осторонь суспільних процесів. У відповідальні моменти історії, в роки боротьби за волю й незалежність України до козацьких лав разом з чоловіками подекуди ставали жінки.
Жінкам доводилося робити те, чого вони раніше ніколи не робили. Але, коли на карту ставало питання життя або смерті, поряд з чоловіками була українська жінка.
Сьогодні ми пропонуємо згадати жінок, які так чи інакше присвятили своє життя боротьбі за незалежність України.
Відомо, що сестра полковника Івана Донця брала безпосередню участь у бойових діях проти польських військ на Волині 1649 р. як кіннотниця. Під час однієї з ворожих атак вона загинула. Ім'я хороброї не відоме.
Ганна Борзобагата-Красенська, що управляла скарбницею Луцької єпархії, під час нападу на її маєток російського князя-втікача Андрія Курбського відбила атаки кількасотенного загону шляхти і з мечем у руках розігнала військо польського короля Стефана Баторія.
Софія Ружинська, волинська княгиня, на чолі військового загону, що нараховував 6 тис. чол. піхоти та кінноти, приступом здобула замок князів Корецьких у місті Черемоші.
В листопаді 1654 р. під час оборони міста-фортеці Буші дружина Михайла Завісного, коменданта замку, що поліг у бою, Олена «підпалила порохівню й висадила в повітря себе, своїх дітей, кількох оборонців, а разом і всіх поляків, котрі нараховували 4 тис. чол. (Козаків же було менше 240 душ з початку облоги). Жінки козаків, числом до 70, щоб не піддаватися ворогові, повкидали в річку дітей і самі потопилися разом.
