Житомирська обласна громадська молодіжна організація "Жінка" (Громадські організації)
Меню компании:
Новость за 28-07-2013 | 12 лет назад!
Олена Теліга: жінка в кожній нації є такою, якою її прагне мужчина
Олена Теліга – жінка, яка не потребує визнання та слави, бо її ім'я вже давно вшановане в новітній історії України.
Біографія видатної громадської діяки, натхненниці українського націоналізму цікава з багатьох аспектів. Народившись в Росії та отримавши блискуче дворянське виховання, Олена Теліга не підтримала агресивні імперські погляди, а рішуче стала на захист України, української мови та незалежності.
Це не трапилося раптово – повільно та болісно Олена Теліга переживала етап знайомства з середовищем української еміграції:
« Уявіть собі великодержавного, петербурзького, імперіяльного шовініста, який з перших дитячих років звик дивитися на весь простір на схід, захід і південь від Петербургу, як на свою кишенькову власність.
І якого не обходять ні ті живі людські істоти, що той простір заповняють, ні ті життьові інтереси, що в тому просторі існують. От така собі Богом дана Русь, у якій всі ті «полячішкі і чухна» лише «дрянь», яка кричить, що їй «автономія нужна...
Я не була киянка. І не пєтроградка. Я була петербуржанка. Я там виросла, там вчилася, там провела війну, там насичувалася Петром І, Катериною Великою... Ну й, розуміється, культурою імперії, главою якої був Олександр Сергійович Пушкін.»
Але зовсім скоро,в одну мить, вона усвідомила себе українкою. Трапилося це так: « Я була тоді у товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Невідомо хто і не відомо, з якого приводу, почав говорити про нашу мову зо всіма відомими «залізяку на пузяку», «собачій язик»... «мордописня»... Всі з того реготалися... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знала чому.
І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: «Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! І я вас більше не хочу знати!»
Олена Теліга могла уникнути смерті, але свідомо вирішила не йти всупереч долі, яка була вготована мільйонам в Україні. Так, ніби хотіла сказати: « я завжди буду із своїм народом, і в радості, і в смерті».
Біографія видатної громадської діяки, натхненниці українського націоналізму цікава з багатьох аспектів. Народившись в Росії та отримавши блискуче дворянське виховання, Олена Теліга не підтримала агресивні імперські погляди, а рішуче стала на захист України, української мови та незалежності.
Це не трапилося раптово – повільно та болісно Олена Теліга переживала етап знайомства з середовищем української еміграції:
« Уявіть собі великодержавного, петербурзького, імперіяльного шовініста, який з перших дитячих років звик дивитися на весь простір на схід, захід і південь від Петербургу, як на свою кишенькову власність.
І якого не обходять ні ті живі людські істоти, що той простір заповняють, ні ті життьові інтереси, що в тому просторі існують. От така собі Богом дана Русь, у якій всі ті «полячішкі і чухна» лише «дрянь», яка кричить, що їй «автономія нужна...
Я не була киянка. І не пєтроградка. Я була петербуржанка. Я там виросла, там вчилася, там провела війну, там насичувалася Петром І, Катериною Великою... Ну й, розуміється, культурою імперії, главою якої був Олександр Сергійович Пушкін.»
Але зовсім скоро,в одну мить, вона усвідомила себе українкою. Трапилося це так: « Я була тоді у товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Невідомо хто і не відомо, з якого приводу, почав говорити про нашу мову зо всіма відомими «залізяку на пузяку», «собачій язик»... «мордописня»... Всі з того реготалися... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знала чому.
І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: «Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! І я вас більше не хочу знати!»
Олена Теліга могла уникнути смерті, але свідомо вирішила не йти всупереч долі, яка була вготована мільйонам в Україні. Так, ніби хотіла сказати: « я завжди буду із своїм народом, і в радості, і в смерті».
