Історія УПА – це суперечлива історія минулого, яку можна не розуміти, засуджувати, проклинати, називати геноцидом. Але не можна викреслити зі сторінок книг та пам’яті те, чим жили тисячі українців багато років.
Звісно,  безглуздо проживати життя героїв, які ніколи не воскреснуть, а ще безглуздіше продовжувати боротьбу за ідею, яка втілилася в життя.
Однак, та підпільна війна  простих невідомих людей, життя яких було просякнуте патріотизмом та відданістю справі, змушує повертатися до цієї історії враз і враз. Не розкрита таємниця, не розгаданий секрет, боротьба в ореолі романтики - саме так сучасники оцінюють діяльність УПА.
  «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко  - це роман, який повертає читача у те минуле, але і не пориває з теперішнім часом. Незважаючи на те, що твір  має доволі заплутаний сюжет і дається до прочитання далеко не всім, роман  неодноразово визнавали одним з найкращих у  сучасному літературному просторі. Книгу  перекладено  німецькою, англійською та польською мовами. Наразі готуються до друку російський та хорватський переклади. Книга продовжує виходити великими тиражами як в Україні, так і за кордоном.
 Ми не будемо вдаватися до літературного аналізу твору – це стихія  критиків. Але не можемо не відмітити якість сюжету, що  тісно пов'язаний з темою жіноцтва  в УПА. Адже донедавна історія УПА переважно розповідалася як участь чоловіків у боротьбі за незалежність країни. При цьому значення та внесок українського жіноцтва у визвольних змаганнях зазвичай оминається, як щось незначне та випадкове.
Оксана Забужко сповна заповнює цю прогалину  - її героїні такі ж віддані справі, як і чоловіки.  Авторка не вважає за потрібне оминати тему кохання та еротики в криївках УПА. Тому герої закохуються, кохаються, відчувають бажання один до одного – бо таким було реальне життя.