Рослину, про яку піде мова, називають ліками від 34 недуг. Нею  можна вилікувати алкоголізм та зупинити кровотечу. А ще вона дала назву знаменитому напою «вермут».  І це далеко не все про таку знайому  нам рослину,  як полин.
    Ви помічали, що особливо влітку нам так мріється вирватися у відпустку і податися кудись на лоно природи? Не в останню чергу і для того, щоб вдихнути на повні груди гіркого і приємного запаху полину і відчути, яке прекрасне життя. Між іншим, ці відчуття мають і цілком наукове пояснення: летка олія гір­кого полину збуджує центральну нервову систему.
    Вже від самої назви рослини лине якийсь гіркий присмак, і завжди до слова “полин” хочеться додати “гіркий”, бо якраз у народних піснях і пові­р’ях ці два слова невіддільні. Про гіркий полин (його ще називають верму­том чи вдовиною травою) складено й чимало легенд.
   Латинська назва цієї рослини — артемізія абзинтум. Вважають, що вона походить від імені грець­кої богині Артеміди. А за народним повір’ям трава носить ім’я бідної дівчи­ни — красуні Полин, яка відмовилась стати дружиною жорстокого багатія Ковилу. Рятуючись від переслідувачів, вона попросила допомоги у степу.
  Так серед зеленого степового різнотрав’я з’явився сивий від горя, з гірким при­смаком дівочих сліз, але з приємним запахом, кущик полину. Можливо й з  тих часів з’явилася  дівоча приказка «Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!»
А згадайте поему Миколи Вороного «Євшан -  зілля», яка  навіяна літописною легендою про чудодійну траву - зілля, що повертає людям втрачену пам'ять.  Йдеться саме про полин, бо  євшан — це і є тюркська назва полину.   «І понюхавши, заплакав той (князь)  і сказав: „Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужині славному бути. І прийшов він у землю свою...»
 У стародавній Русі полин вважали чарівною травою, здатною уберегти від нечистої сили. Як оберіг від чаклунства була ця рослина популярною майже в усіх європейських народів.  Якщо, наприклад, подорожній прив’яже пучечок полину до ноги, то не буде відчувати втоми, а якщо покладе траву під голову, то швидше засне. Додаючи сік полину до чорнила, зберігали записи від гризунів. Мореплавці брали полин із собою, щоб позбутися морської хвороби.