Діяльність Легіону Українські Січові Стрільці (1914 – 1918) до сьогоднішнього часу не досліджена належним чином. Ще менш вивченою темою є історія військового  відділу Січові Стрільці - ІІ, у якому мали змогу служити  жінки.  
     
  Відомо, що у сформованому  жіночому загоні (чоті) нараховувалося  33 жінки, в основному студентки, що несли службу в різних відділах. Лише троє із них брали безпосередню участь у військових діях та отримали бойові нагороди -  Олена Степанів, Софія Галечко, Анна Дмитерко.  
     
Фактично, вони були першими жінками у світі, які отримали офіцерські звання на військовій службі. Незважаючи на те, що про героїзм українських жінок на війні, писали чи не всі європейські ЗМІ того часу, долі цих жінок склалися доволі трагічно: Софія Галечко закінчила життя самогубством, Олена Степанів – потрапила в російський полон, а згодом була ув’язнена і провела 7 років у радянських концтаборах, Анна Дмитерко – через загрозу репресій  була змушена емігрувати.  Частина жіночої чоти померла від тифу, надаючи допомогу пораненим у військових шпиталях, частина  була репресована радянською владою,  доля решти жінок   – взагалі невідома нащадкам. В архівах УСС світлини жінок часто так  і підписані «Невідома».