Є люди, які на перший погляд звичайні: такі як всі. Але коли заглянеш в їх душу – дивуєшся: звідки така сила та любов до життя? Ці слова про героїню нашого матеріалу, яка має свій секрет довголіття: любити людей і все навколо.
 
     Віра Демидівна Іваненко на Покрову відсвяткує  90 років. За її плечима  важке життя - пережитий голодомор 1933 року,  війна,  яку довелося провести у трудовому таборі в Німеччині, а після повернення нове випробування -  голод 1947 року.
 
 Потім  майже 40 років  працювала  листоношею в селі, зрідка маючи вихідний. Та незважаючи на все пережите, бабуся Віра дуже активна на свої роки – і дня не всидить вдома. Цікавиться політикою, пише вірші, багато читає, має гарну пам’ять та незлостиву вдачу. 
 
Віра Демидівна  в гості нас не чекала, поралась по господарству, коли ми прийшли поспілкуватися. Так і застали її:  в одній руці  - сапка, а в другій – сокира. Дивуватися не має чого – бабця має город, який сама обробляє,  тримає на господарстві  5 курок, півня та кота.  Мету свого візиту довго пояснювати не прийшлося  - бабуся дуже любить спілкуватися. Найбільше нас цікавив період  її життя проведений у трудовому таборі в Німеччині, адже сьогодні не так багато залишилося в живих людей, що носили пов'язку OST (остарбайтери).