Вчора мені довелось викликати швидку людині, яка лежала непритомна на одній з вінницьких вулиць. Швидка їхала 26 хвилин замість 10. За час очікування карети швидкої небайдужим перехожим вдалося привести людину до тями і підвести до лавки, бо до цього бідолаха, а це був пристойно одягнений чоловік років 50, лежав на тротуарі під відомим у місті супермаркетом.Чоловік стогнав, скаржився на біль у серці. Група підтримки з кількох випадкових перехожих з нетерпінням очікували приїзду лікарів. На 22 хвилині очікування мені зателефонували з служби 103 і запитали, чи хворий ще нікуди не втік з-під магазину і чи я дочекаюсь їх приїзду. Я відповіла, що виклик у силі. Нарешті, швидка приїхала. Першим до хворого підбіг медпрацівник, який уже був чимось дуже невдоволений. За пару секунд він підійшов до мене і сказав: "Він глоду обпився. І нащо до такого лікарів викликати?". Далі хворого обступили медики і повели до автомобіля швидкої, а я пішла у справах. За кілька хвилин мене наздогнав той же невдоволений медпрацівник і накинувся з погрозами викликати поліцію, бо я, бачте, не мала викликати швидку до такого хворого. Хворий же буйний. Він матюкається і обзивається. І, взагалі, хто заплатить за цей виклик? ... Я дивилась на цього добродія і думала, що ж вони за цих кілька хвилин встигли сказати тому чоловікові, що спровокували таку поведінку. Я тут же зателефонувала 1560 і запитала, чому лікарі швидкої дозволяють собі хамити вінничанам, які викликають швидку людям, котрим стало зле на вулиці? Де шукати захисту від таких нахаб? Я розпоавіла, що сталося. Мені порадили подавати на кривдника позов до суду. А я попросила оператора, щоб зореєстрував мою скаргу і передав у відповідний Департамент. Під час нашої розмови з оператором медпрацівник стояв поруч і бубнів, що я не права і не мала викликати швидку до такого хворого. Потім до нас підійшли інші представники бригади швидкої. Жінка-лікар повідомила, що хворий написав відмову від надання медичної допомоги і пішов, і запитала, чи є у мене до неї притензії. Не знаю, як він міг піти, бо зрозуміло було, що йому важко,навіть, стояти. І які у мене можуть бути до лікарів притензії: я ж не була свідком їх спілкування з хворим біля швидкої? Один з лікарів ще тричі мене запитав, чого я "лізу не в свою справу" і викликаю швидку для неадекватів. "Це що, - промовила лікарка,- деякі хворі на викликах на нас з ножами кидаються"." Я викликала швидку, щоб врятувати життя людини,"- спробувала захищатись я.- А якби медичної допомоги посеред вулиці потребували ваші рідні і ніхто б не викликав для них швидку?" "А ви поцікавились, чи потрібна йому медична допомога? " - запитала лікарка. "Чоловік сказав, що його дуже болить серце" - відповіла я. "Ви так не хвилюйтесь, ви ж хотіли зробити, як краще" - спробувала мене заспокоїти медсестра. Далі бригада швидкої допомоги попрямувала до автівки. Поліцію вони викликати не стали...