Дуже багато людей прийшли попрощатися з молодим захисником країни. Відспівували Героя у Мироносицькій церкві на вулиці Київській. Коли труну з тілом винесли з храму, священик запропонував побратимам загиблого, донести її на руках до 29-ї школи. «Павло навчався у цій школі, ходив ось тут, цим тротуаром, мабуть, і вулицю перебігав не раз, як це робить багато-хто з хлопчаків, - говорив священик. – Буде правильно, якщо ми пронесемо цими місцями його на руках, зупинимося біля школи».



Слідом за труною йшли мати й батько Героя, дружина. «Сину мій!» - раз-по-раз голосила мама Павла. В якийсь момент жінка страшно зблідла, їй стало зле. Її підтримали під руки. Дали напитися води. Далі учасники траураної процесії в автобусах поїхали на Хмельницьке шосе. Там, на центральному міському кладовищі, поховали Героя. На Алеї Слави зявилася свіжа могила, вкрита живими квітами і траурними вінками.



Павло Корнелюк мав вищу освіту – закінчив академію МВС у Києві. Працював дільничним у Мурованих Курилівцях. Підписав контракт із Збройними Силами. Пройшов навчання і підготовку на Яворівському полігоні.



Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. Про те, як загинув боєць, журналісту «20 хвилин/ RIA» розповів заступник командира на імя Юрій.

-Сталося це 13 грудня о 17-й годині 15 хвилин, - каже військовий. – У цей час вже стемніло. Як тільки настає темрява, нас починають обстрілювати. Пашу вбив снайпер. На ньому був бронежилет, шолом, але…



Співрозмовник уточнив, що побратим загинув після того, як куля зрекошетила від удару об брус. Вцілила у відкрите обличчя.



Заступник командира припускає, що стірляв російський військовий. Каже, сепарів з автоматами залишилося небагато. А снайперів серед них взагалі нема. Воюють росіяни.

-Незважаючи ні на що, бійці залишаються патріотами, готові відстоювати рідну землю до станньої краплини крові, - продовжує співрозмовник. – Не вірте балачкам, що на передовій втомилися і готові повертатися додому. Це все брехня. Додому повернемося тільки з перемогою.



На цьому знімку Павло Корнелюк ще живий.

Останні, хто бачив живим Павла Корнелюка, були два вінницькі священики -Анатолій Кузнєцов і Олексій Волков. Обидва прийшли попрощатися із загиблим бійцем.

-Приблизно два тижні тому ми з батюшкою Олексієм їздили у зону АТО, - розповів журналісту «20 хвилин/ RIA» священик Анатолій Кузнєцов. – Возили передачу. Були також у підрозділі, де служив Павло. Я з ним знайомий особисто, бо його бабуся співає у нас у церковному хорі. Вона проживає у селі Жабелівка, є прихожанкою місцевої церкви.  Я служу там уже 22 роки і стільки часу вона співає.



Батюшка Анатолій каже, що Павло був дуже веселий. Радів зустірчі із земляками. Як стверджує співрозмовник, Павло таким був у житті – мав весле вдачу, вмів легко знаходити спільну мову з людьми.



-Декілька разів просив передати вітання баусі Галі, - проджовжує святий отець. – Хто ж знав, що ця зустірч стане остання. Держава втрачає кращих своїх синів. І це найстрашніше.

У загиблого бійця сиротою залишилася дворічна дитина.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, поьратимам, друзям Павла Корнелюка. Вічна пам'ять Герою!