На сторінках газети RIA та на сайті 20minut ми неодноразово розповідали про людей, які потребують допомоги та про проблеми, які вдається вирішити за допомогою небайдужих вінничан. А ось самі небайдужі вінничани, тобто волонтери, які віддають свій час, фізичні та моральні сили, роблячи добрі справи, частіше за все лишаються за кадром.

Тому у «професійне» свято волонтерів ми поспілкувалися з кількома із них та дізналися, чому вони займаються цією справою.

Діана Мороз

– У кожної людини є місія, задля якої вона з’явилася на цей світ. Моя місія – займатися організацією благодійних акцій. І найбільше мене вражають ситуації, коли у них наче втручаються вищі сили. Якось була необхідна допомога лікарів, до яких було важко потрапити. Так потрібні люди зустрілися мені прямо на вулиці, і майже одразу. Або допомагали ті, від кого я не могла очікувати допомоги.

Діана Мороз. Фото з її сторінки у Фейсбук

– Одного разу було навіть зцілення нашого підопічного хлопчика. Я подарувала йому ікону Святого Миколая і у дитини пройшла хвороба. Лікарі не змогли пояснити це ніяк інакше, як диво. Такі речі дають зрозуміти, що я все роблю правильно.

Юлія Вотчер

– Ніколи не мала наміру ставати волонтером. Але потрапила на Майдан і застрягла у цьому до цих пір. Після всього побаченого, почутого і відчутого, я зрозуміла, що волонтерство для мене скінчиться тільки тоді, коли в країні закінчиться війна. Вона триває вже четвертий рік, а на передовій й сьогодні є військові частини, яких не забезпечили тепловізійними приладами та оптичним оснащенням. Але ж саме через це і гинуть наші бійці.

Юлія Вотчер. Фото з її сторінки у Фейсбук

– Також не можу зрозуміти позицію влади. Нещодавно ми хотіли передати машину для добробату. Але у Міністерстві соцполітики повідомили, що ми не можемо її передати, бо то незаконне військове угрупування. Тобто, виходить, що вмерти за Україну їм можна, а виділити автівку для більш швидкого пересування – ні. Тепер нам доведеться шукати інші шляхи, якими можна доставити ту автівку. І скажіть мені, як можна жити у цій країні без допомоги волонтерів?

Діана Подолянчук

– Волонтерство – це коли ти зупиняєш зло і залишаєш майбутньому поколінню кращий світ. І хто, як не волонтери, змінять його на краще?! Пам’ятаю, коли ми хлопчикам із інтернату наочно показали професії поліцейського, пожежника, судді. А після вони перехотіли бути малярами, як казали раніше.

Діана Подолянчук (посередині). Фото з її сторінки у Фейсбук

– Ще мені запала в душу ситуація, коли ми допомагали близнюкам, які народилися, після вибухів у Калинівці. Після того мама малюків передавала нашій команді такий палкий привіт, що мене це розчулило до сліз. Я бачила її щиру усмішку і розуміла, що все в наших руках.