Уявіть ситуацію. Так сталося, що після перемоги Революції Достойності Ви очолили місцеву державну адміністрацію. Одним з перших питань, які будуть потребувати негайного вирішення – питання долі про Вашого попередника, члена банди донецького янека, який дав драла у Ростов. Перед вами усі зловживання попередника: порушення законів, крадіжки з бюджету, рейдерство, тощо. Накрав – мама не горюй, правнукам вистачить. Є тільки два варіанти, що вчинити із місцевим районним «янеком» у мініатюрі. Перший : Ви робите усе можливе і неможливе, щоб злочинний попередник отримав заслужене покарання. Для цього ви передаєте вагон і маленьку тєлєжку компромату правоохоронцям та робите все можливе-неможливе, щоб справу не спустили на гальмах за бабло. Процесс посадки займе чимало часу, але ж ви за справедливість і невідворотніть покарання для крадіїв державної казни. Так обіцяли усі Майдани, які мали місце в Україні. Варіант №2. Древня єврейська приказка говорить : «Корову, що доїться, на бійню не ведуть». Такого варіанту не обіцяв жоден український Майдан, але батато хто з нинішніх голів РДА не пішов би у владу, якби майданні гетьмани всерйоз обіцяли рубати руки за хабарі після Революції...