Вшаймо пам'ять героя: цього дня загинув житомирянин Дмитро Івах

Герой народився 1 жовтня 1989 року у м. Хмельницькому. Дмитро з дитинства мріяв про серйозну чоловічу професію.. А ще любив мріяти: яким буде його майбутнє? У 2005 році закінчив 9 класів Хмельницької спеціалізованої загальноосвітньої школи №27.

У 2008 році закінчив ВПУ №11 і отримав спеціальність слюсаря-механіка. Того ж року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. Службу проходив у 80-й аеромобільній штурмовій бригаді міста Львова. Після служби в армії Дмитро обрав шлях військового, продовжуючи контрактну службу в місті Хмельницькому в Окремому аеромобільному полку №8 спеціального призначення (десантники).

Згодом вступив до Львівської академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного на факультет управління аеромобільними військами, де отримав звання молодшого лейтенанта. Після навчання був направлений у 95-ту окрему аеромобільну бригаду Високомобільних десантних військ Збройних сил України на посаду командира взводу.

Саме там, у Львові, зустрів своє кохання, свою долю, – Вікторію.

Не можна без сліз слухати сповідь дружини про їх велике світле кохання. Дмитро був неперевершений у всьому: у своїй рішучості і наполегливості, у вмінні радіти і радувати, дарувати приємні несподіванки. Усі пам’ятають його усміхненим і впевненим у собі. Він ніколи не давав собі розслабитися, а тим більше, щоб хтось за нього хвилювався. Він був небагатослівним, та кожне сказане ним слово мало неабияку вагу, все обіцяне обов’язково здійснював.

«Дімка, – так з любов’ю називає його дружина Вікторія, –завжди був веселим, але його видавали очі. Вони мали властивість змінювати колір від яскраво-зелених, коли він фліртував, до сірих, коли йому було сумно. Та жодного разу я не змогла з нього і слова витягнути. Боявся, щоб я не переживала за нього, не сумувала… Навіть коли він їхав в АТО, то сказав, що просто втомлений за тиждень в частині… Зранку встав тихенько і поїхав. Про те, що він там, я дізналася через три місяці».

З 6 квітня 2014 року Дмитро Івах був учасником АТО. Від червня виконував обов’язки командира роти. З різними завданнями він пройшов усю зону антитерористичної операції, її найгарячіші точки – м. Слов’янськ (бої точилися поблизу гори Карачун), м. Краматорськ, селища Шахтарськ, Димитрівка, Новоазовськ, Степанівка.

Завдяки своїм моральним та бойовим якостям, Дмитро Івах достроково отримав звання старшого лейтенанта. Він був вірним обов’язку та честі, безстрашним, мужнім чоловіком. Від самого початку антитерористичної операції неодноразово був поранений, але щоразу після лікування повертався в зону бойових дій на допомогу своїм бойовим товаришам, на захист України.

Палкий патріот – старший лейтенант 95-ї окремої аеромобільної бригади Дмитро Івах (позивний «Вікінг») не на словах любив свою Вітчизну та героїчно загинув під час виконання службового обов’язку в найгарячішій точці – Донецькому аеропорту. 18 січня 2015 року його рота вела бій з російсько-терористичними угрупуваннями. Вояки намагалися створити «Коридор Життя», щоб вивести хлопців з Донецького аеропорту. Артилерія вже 2 дні працювала, розчищаючи район, але вояки не змогли прорва ти кільце і змушені були відступити, щоб дати артилерії довести справу до кінця... Вони відступили в с. Спартак, що біля аеропорту. В боксі, де знаходилися захисники, розірвався ворожий снаряд… Старший лейтенант

Дмитро Івах загинув на місці…

Нещодавно друзі скинули дружині світлину прапора ПДВ, якого хлопці підписували на випускному в Академії.

Діма написав: «Сім’я Івах бажає всім такого ж благополуччя, вірності, кохання і взаєморозуміння як у нас!!! Л-нт Д. А. Івах».

Нагороди:орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)