– Я побачив оголошення, що кондукторам платять чотири з половиною тисячі гривень. Прийшов, але мені сказали, що така зарплатня буде, тільки за умови постійного виконання плану. А щоб виконати той план, треба працювати ледве не у дві зміни. Це просто нереально!

Плани там захмарні. Іноді складається таке враження, що цифри вони беруть зі стелі. Хіба не розуміють, що за деякими маршрутами їздять одні тільки пенсіонери, студенти та школярі? Як наприклад по сьомому. Адже Тяжилів – це район пенсіонерів та студентів.

І якщо ви звертали увагу, деякі маршрути взагалі без кондукторів. Бо їм там просто нічого робити. Це одиниця, двійка, сімка та п’ятнадцятка. Зворотна ситуація з трійкою, п’ятіркою, шісткою та, можливо, з тринадцяткою. То найкращі маршрути.

У перших числах місяця план ще можна виконувати. Бо тоді багато хто ще не придбав проїзні. А потім на щось розраховувати немає сенсу. Ти просто отримуєш свої п’ять відсотків. І радієш їм.

«Літні люди полюбляють наїхати на кондукторів»

– Працювати кондуктором, не значить бути у безпеці. У вересні був випадок, коли озброєні пасажири на задньому майданчику чіплялися до людей. У них був пістолет. Тоді кондуктор був вимушений закритися в кабіні водія та викликати поліцію. На наступній зупинці «копи» забрали порушників.

Нерідко можна дізнатися про себе багато нового. Або почути, як тебе посилають куди подалі, погрожують. Особливо літні люди, які полюбляють наїхати на кондукторів. Ось нещодавно один дід назвав мене легальним вимагачем і рекетиром.

Часто бувають проблеми із посвідченнями. Бо пасажири не хочуть їх пред’являти. Якщо ви звертали увагу, то у кожному тролейбусі і трамваї є правила користування транспортом. Зокрема там є обов’язки кондуктора. У них написано, що кондуктор може попросити пасажира пред’явити посвідчення. І пасажири тим користуються. Мовляв, а там же не написано, що я зобов’язаний його пред’являти.

Контролерів зараз немає. Проте є ревізори. Це ті ж самі контролери, але для кондукторів. Наприклад виявив він у тебе зайвий квиточок, і все, штраф.

Іноді люди повертають квитки. Це реально допомагає. Бо за ту зайву двадцятку ти можеш купити чай, цукор чи картоплю. Або просто хліб. Це гарантія того, що у кишені завжди буде якась копійчина.

Лікарняні не оплачуються

– Кондукторів не вистачає, тому що люди йдуть працювати в інші місця. Коли набирала «рошенка», то багато хто пішов саме туди. Деякі поїхали працювати у Київ чи Польщу.

Зарплати також не влаштовують. Мінімалка 3200, але ми навіть її не отримуємо. Бо доводиться сплачувати всі податки та віддавати за те, що нас годують. Виходить десь дві з копійками – три тисячі гривень, на місяць..

Проте у нас є й сторожили. Але вони немов роботи. Пам’ятаю свого товариша, який прийшов працювати кондуктором п’ять років тому. Він став зовсім іншою людиною. З ним неможливо навіть нормально поговорити. Став якимось психованим. Якщо щось не так, одразу «вибухає». Тобто, якщо хочеш стати психом, то йди працювати кондуктором.

Не певен щодо трамваїв, але у деяких тролейбусах задля економії електрики вимикають опалювання. І ти такий ходиш по салону і роздаєш тремтячими руками ті квитки.

Так недалеко й застудитися. Але не можу назвати жодної людини, якій би оплатили лікарняний. Хоча із відпустками все добре. Як і належить, вона триває 24 календарні дні.

На відпочинок грошей не вистачає

– Встаю о четвертій ранку. Десь о п’ятій виїжджаю в депо. Працює до третьої години дня. Приходжу додому і сил вже немає. Це і фізично, і психологічно вимотує.

У цій професії треба постійно бути на ногах. Робочий день триває 8-9 годин. І по трудовому кодексу України ми маємо право на вісім вихідних на місяць. Але у нас їх забирають. Відпочиваємо від трьох до п’яти днів на місяць.

І повірте, було би добре, після такої роботи десь відпочивати. Але грошей на це не вистачає. Раз на місяць можемо зустрітися із друзями. Посидіти пару годинок у кафе, випити пива. На цьому весь мій відпочинок.

Більшість моєї зарплатні йде на харчування. На залишок можу дозволити купити собі якісь речі у секонд-хенді. Наприклад робу або нове взуття для роботи. Бо постійно об щось чи когось чіпляєшся, постійно тобі наступають на кросівки. І через постійний рух відклеюється підошва.